ГАШИШ МАРИХУАНА Владивосток Меф Гашиш МАРИХУАНА

Е, братва, погнали рассказывать, как я, наркоман-гопник, купил закладки псилоцибиновых грибов и с друзьями решил поехать отдыхать на море! История просто бомба, полный бума! Взял я эти фиговины, спрятал в зип-локе, чтобы никто не заподозрил. Ведь эти грибы, братва, это не шутки, это настоящая тема для плотного веселья!

И так, я собрал свою малую компанию друзей: Маньку, Шуру и Пашку. Весь наш бэд комплект был готов - грибы, пиво, душнила наше любимая и конечно, наше неповторимое наркоманское чувство юмора.

Манька, это такая душнила, всегда ноет и зарюмит над каждой мелочью. Однако, мы с ним вместе ходим на эти приключения, он малак, но веселый такой малак. Шура - настоящий зиг-заг-птрий, всегда командует и дает указания, но без него никуда! Пашка - наш эфедринщик, всем врачует и раскумаривает нас на полную!

И так, мы сели в машину и погнали в путь. Чтобы не шляться по городу и не встретить лишних проблем, решили перекатиться на море подальше. Маршрутик был не хилый, но нам весело даже в дороге - рассуждаем о жизни, делаем шутки, и конечно, планируем, как весело провести время с закладками под штырки.

Кстати, наркоман-гопник всегда готов ко всему и всему, братва! Поэтому, перед поездкой я заранее изучил, как правильно принимать эти псилоцибиновые грибы, чтобы эффект был максимальным. Это не просто поесть и пошутить, это настоящий наркотический экстаз, который штырит тебя до потери сознания.

Вот мы и приехали на место - море, солнце, пляж и закладки! Поставили палатки, развернули наши пакетики с грибами и начали наслаждаться. Нам погода, братва, просто отпад! Как же классно, когда ты на пляже, вокруг море, а ты раскумаренный, на волнениях и все тело шебуршит от наркотического опьянения!

Мы с Манькой пошли поплавать в море, вообще не зная, что там кайф! Когда волна накатывает, ощущения такие, будто ты поплыв в космосе. Мы ржем, плывем, наркотизируемся, даже если смотреть на нас "нормы" волос от страху встают!

Потом, опять собрались все вместе, посидели на пляже, припоздали на закат с грибами и пивом. Вся дружная компания развлекалась, шутила, ржала, говорила абсолютно несвязанные фразы. Каждый из нас видел свои причудливые галлюцинации, какой-то был на космическом корабле, другой говорил с деревьями, а третий просто бегал по пляжу, вопя и хлопая в ладоши. Это были незабываемые моменты, которые затянулись до самого рассвета.

Весь наш курортный отдых был пропитан этими закладками, и, братва, я вам скажу, это было самое офигенное время в нашей жизни. Мы с друзьями наслаждались нашими грибками, каждый день опьянялись и веселились как дети. Нам ни на секунду не было скучно, мы просто летали в пространстве самых сумасшедших и невероятных фантазий.

Но, братва, все хорошее когда-то заканчивается, и наши закладки тоже подошли к концу. Мы собрались, сложили палатки и отправились в путь назад. Дорога была не такой веселой, как туда, потому что опьянение уже проходило и нас начинала ловить усталость.

Вот такая история, ребятки. Море, грибы, штырение и веселье - все это в одном пакете, и ни один наркоман-гопник просто так не пройдет мимо такой истории. Ведь такие моменты надо запечатлеть в памяти и рассказывать друзьям, чтобы они тоже поняли, что такое истинное наркотическое счастье!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...